Інтерв'ю від http://www.culturno.te.ua
Спостерігаючи за тим, як співає Оля Чіркова, мимохідь закрадається думка/відчуття, що вона до фанатичності любить музику. Що й казати, 20 років існування гурту «Ті, що падають вгору» (а в народі – просто «ТПВГ») говорять самі за себе, адже лише закохана в музику людина може так багато часу і сил присвятити команді.
Отож, гурт, що виконує композиції у стилі інді-рок був створений у Тернополі в 1996 році. Лідером гурту є вокалістка Ольга Чіркова. За роки праці та невтомних музичних пошуків музиканти випустили два повноформатних альбоми та кілька відеоробіт, а сьогодні триває робота над третім альбомом, який за словами фронтвумен групи побачить світ уже у 2017 році. Також музиканти уже відзняли відео-кліп, щоправда, на пісню із альбому “Дивина”, який був записаний ще у 2015 році.
Олю, як проходить робота над новим альбомом?
В поті чола ми працювали над ним протягом літа. Мені подобається, як він пишеться і як звучить. В альбомі буде близько десяти пісень. За настроєм вони різні – є драйвові пісні, є ліричні.
Моє знайомство із вашим гуртом почалося із пісні «Та, що танцює з вітром». Як вона народилася?
Тоді я ще в школі вчилася, в 11 класі. Була дуже закохана. Мені здавалось, що це раз і назавжди. Був романтичний настрій.
Сьогодні гурт виконує 60 пісень. Які ваші улюблені роботи?
Ми в колективі постійно сперечаємося, коли складаємо плей-лист, що саме грати. Нам подобаються пісні «Метелик», «Твоє життя», «Давай». До речі, остання увійде до нового альбому. Ну і всім на момент виходу подобаються нові пісні.
Музику із чим можете порівняти?
Музика – це ліки від всього. Вона може окрилити, може і пригнобити. Інколи, коли на репетиції щось не вдається, закрадається думка: нащо воно все, для чого? А іншого разу ну прямо все йде як по маслу і ти отримуєш незрівнянне задоволення.
Склад гурту часто зазнає змін. Чому? Ви шукаєте ідеальне звучання?
Ні, просто так складається життя: хтось кудись переїжджає, народжуються діти і т. д. Наприклад, наш барабанщик Андрій Юськевич (до речі, дуже здібний музикант), з яким ми записуємо альбом вступив до київського вузу на денний стаціонар. Скрипалька з басистом виїхали в іншу країну на пмж.
У 2016 році гурт святкує своє 20-річчя. За цей час у вас, очевидно, була нагода переїхати до столиці, щоб пробувати пробитися на велику сцену.
Ні, до Києва ми ніколи не прагнули перебратися. Був певний час, коли ми часто виступали у Києві, але після 2004 року наші поїздки припинилися. Я не так активно займалася музикою, бо тоді була зайнята донечкою. Важко бути мамою і музикантом. Музика, вона потребує повної віддачі.
Як ви бачите життя гурту в далекому майбутньому?
В мене немає надзвичайних ілюзій, що ми десь вистрілимо і поїдемо виступати до Нью-Йорку. Ну можна ж писати музику просто для слухача, собі в насолоду. Звичайно, концерти і спілкування з людьми – це найголовніше. До клубної гри я втратила інтерес. Не розумію змісту щотижня виступати у закладах. Це ж не цікаво. Більше подобається формат фестивалів.
Яка із відео-робіт була першою?
У 2002 знімали кліп на пісню «Та, що танцює з вітром». Щоправда, він так і не вийшов. Після того, як до гурту приєднався наш гітарист Василь Мізюк, у нас з’явилися і відео, і фото. Василь поки що є автором всіх наших кліпів, над якими ми працювали вже із другим складом гурту. Його я називаю золотим. Це Василь Мізюк, Ярослав та Іра Дроздовські, Наталя Багрій, Андрій Зубакін, Сергій Бучинський.
До речі, «Зима» — це остання ваша робота, яка вийшла у лютому цього року, хоча пісня була записана набагато раніше.
Так, ми два роки чекали справжньої зими зі снігом, але цього року сніг був раптом якихось три тижні і то у день зйомок почався дощ.
Нічого, нехай такі маленькі непередбачувані ситуації не псують вашого настрою. Щиро вдячна за розмову і з нетерпінням чекаємо нового альбому!
Спілкувалася Юлія Хім’як